Экология и природопользование

Як зазначає один з сучасних провідних екологів світу О. В. Яб-локов, багато біологів ще й досі не погоджуються з цим. Але, як підкреслює він, його власний багаторічний досвід роботи в комітеті Верховної Ради колишнього СРСР, а також інших національних та міжнародних організацій з питань екології та раціонального природокористування підтверджує саме таку точку зору, якої дотримуються й автори цього підручника. Такої ж думки й інший всесвітньо відомий еколог — М. Ф. Реймерс. Наведемо як доказ визначення сучасної науки про довкілля згаданих учених.

О. В. Яблоков: «Екологія в широкому розумінні об'єднує в собі десятки наукових напрямів, хоча, на жаль, в наш час ще нема таких необхідних екологів-професіоналів широкого профілю.

42

Частина 1. НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ

М. Ф. Реймерс: «Нова екологія у своїй основі — за витоками, домінуючими методами — це біолого-соціо-географічна галузь знань, що формується. За своїм обсягом і значенням для суспільства вона вийшла за рамки материнських наук і дорівнює математиці, фізиці, хімії, класичній біології. Формування нової комплексної екології, яка включає елементи природничих, суспільних і технічних наук, ще не закінчилось».

Зауважимо, що цю думку видатний біолог висловив ще у 1989 p.

Вважаємо за необхідне також додати, що 25 років тому відомий французький вчений-еколог Р.

А ось думка видатного українського вченого-біолога, акад. К. М. Ситника: «Екологія — нещодавно одна з біологічних наук... стала міждисциплінарною наукою, проблеми якої набули глобального характеру».

А російський вчений, акад. О. Л. Яншин нещодавно сказав, що ця наука (тобто екологія) стала покаянням людства.

25 років тому проф. В. Алпатов зауважив, що екологію рівною мірою можна віднести як до біологічної, так і до географічної галузі знань, і її слід розглядати як цілком самостійну науку, що набула фундаментальності й глобального значення.

Проаналізувавши численні вітчизняні та зарубіжні підручники, наукові праці та інші джерела, де йдеться про суть, мету, завдання, структуру та методи сучасної екології, а також базуючись на нових, адекватних часові концептуальних положеннях цієї науки та позиціях глобалістики й універсалізму, автори дійшли висновку про необхідність такого трактування екології:

Сучасна екологія е однією з головних фундаментальних наук про взаємовідносини живої і неживої Приро ди, новою філософією людства, що перебуває в стадії формування й має відповідати сучасним реаліям у взае-

43

2.

мовідносинах населення планети та Природи і завданням моральної перебудови на базі розвитку колективного інтелекту, повного взаєморозуміння, взаємодії й взаємодопомоги всіх націй у справі збереження Біосфери та стійкого розвитку. Це наука про середовище нашого існування, його живі й неживі компоненти, взаємозв'язки між ними: людиною, рослинним і тваринним світом, літосферою, гідросферою та атмосферою. Це — наука про узгодження Стратегії Природи та Стратегії Людини, що має базуватися на ідеї самообмеження, розумної коеволюції Техносфери та Біосфери.

Екологічна діяльність нині є обов'язковою складовою, а здебільшого й одним із головних елементів будь-якої сфери людської активності — промислового виробництва, енергетики, сільського та лісового господарства, транспорту, наукових досліджень, культури, релігії тощо. Усі рішення, пов'язані з використанням природних або людських ресурсів, із втручанням у процеси життєдіяльності біосфери, мають прийматися з урахуванням його найближчих і віддалених наслідків.

Об'єктами науки про довкілля або її галузевих підрозділів залежно від рівня досліджень є різні екологічні системи чи елементи екосистем планети.

Головний предмет досліджень — особливості і розвиток взаємозв'язків між живими організмами, угрупованням різних рангів, живою й неживою компонентами екосистем, а також характер впливу природних та антропогенних факторів на функціонування екосистем і біосфери в цілому.

Основним завданням науки про довкілля є вивчення загального стану сучасної біосфери, причин його формування й особливостей розвитку під впливом природних і антропогенних факторів, або, іншими словами, вивчення закономірностей формування, існування та функціонування біологічних систем усіх рівнів у взаємозв'язку з атмосферою, гідросферою, літосферою та технос-ферою; прогноз динаміки стану біосфери в часі й просторі, розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й Природи, збереження здатності біосфери до самовідновлення, самоочищення й саморегулювання з урахуванням основних екологічних законів.

44 Частина 1.

Сучасні екологічні дослідження мають бути науковою базою для розробки стратегії й тактики поведінки людства у XXI ст.

Оскільки для ефективного вирішення сучасних екологічних проблем необхідно мати фактичний і науковий матеріал геохімічного, геофізичного, біохімічного, фізичного, хімічного, економічного та іншого характеру, володіти статистичною обробкою, моделюванням, синтезом і прогнозом, сучасна наука про довкілля використовує найновіші методи та апаратуру всіх цих наук — і природничих, і соціальних.

Останнім часом в усьому світі життя примусило започаткувати найрізноманітніші напрями екологічних досліджень, метою яких е забезпечення фахівців необхідною для прийняття рішень екологічною інформацією з усіх сфер людської діяльності. Нині видається багато наукових праць і підручників із різних напрямів екології (переважно — галузевих). До 1995 p. сформувалося понад 90 напрямів екологічних досліджень, які можна об'єднати за принципами галузевої належності, взаємозв'язків, взаємопідпо-рядкованості, пріоритетності, теоретичного та практичного значення (рис. 2).

Найвищим за рангом узагальнюючим поняттям є сучасна наука про довкілля, екологічна філософія (всезагальна екологія) — наука про тактику й стратегію збереження та стабільного розвитку життя на Землі. Вона має узагальнювати всю екологічну інформацію, що надходить з інших підрозділів, і на основі відповідного аналізу та моделювання розвитку екологічної ситуації на планеті сприяти прийняттю науково і логічно обгрунтованих рішень щодо реалізації стратегічних планів розвитку цивілізації.

Як видно з рисунка, основними складовими сучасної науки про довкілля є екологія теоретична й прикладна. Теоретична екологія — найбільш розвинений і «найстаріший за віком» розділ, материнський субстрат екологічної науки. До неї входить ряд біоекологічних напрямів, кожен із яких має свої галузі (в залежності від рівня досліджень — аутекологію, демекологію, синекологію).

Прикладна екологія включає в себе три основні розділи: гео-екологічний, соціоекологічний і техноекологічний, кожен із яких, у свою чергу, має десятки галузевих підрозділів.

46

Частина 1. НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ

цію в галузі охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Ці галузі підрозділяються на вузько специфічні напрями: наприклад, екологія гідробіонтів — на екологію живих організмів океанів і морів, річок, боліт, підземних вод;

екологолітосферні дослідження — на геоекоінформатику, екологію грунтів, геоаномальних зон, гірничої справи, нафто-газові екологічні дослідження, екологію й будівничу справу тощо.

Найбільшу кількість екологічних напрямів досліджень сьогодні має розділ наук про техногенні фактори забруднення довкілля (техноекологія). Кожен із напрямів має низку своїх специфічних -підрозділів: так, промислово-екологічний вбирає в себе більше десяти (усі типи промисловості); енергетичний має підрозділи теплової, атомної, гідроенергетики та екології енергетики нетрадиційних видів (вітрової, сонячної, геотермальної, біоенергетики та ін.); еколого-космічні дослідження — екологія космобіонтів, екологія ближнього та зовнішнього Космосу та ін.

Дуже важливі й надзвичайно складні проблеми соціально-екологічного характеру вивчаються науковими галузями третього розділу прикладної екології, які можна об'єднати назвою «Науки про взаємозв'язки суспільства й природи». Основні напрями цього розділу мають вирішувати проблеми перебудови людської моралі й свідомості, конверсії філософії життя, переоцінки критеріїв буття; кожен з блоків науки про довкілля — своє коло специфічних питань, але всі вони тісно зв'язані між собою і кожен користується матеріалами й результатами іншого при виконанні своїх розробок, моделей і прогнозів, які стосуються природного середовища. Наприклад, акцентуючи свою увагу, як і раніше, на вивченні умов існування, розвитку й взаємозв'язків усіх живих істот між собою, в межах популяцій, біоценозів та середовищам існування, біоекологія дає необхідний матеріал для вивчення ряду питань прикладного значення (агрогрунтознавчих, біогеохімічних, медичних, біотехнологічних).

Вирішуючи питання охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, соціальні (проблеми народонаселення, голоду, урбанізації, працезабезпечення, перезабруднення середовища, дехімізації сільського господарства та ін.), напрями блоків техноекології і соціоекології неминуче користуються всіма даними біоекології та геоекології. Нарешті, розробляючи закони про охорону природи, методики екологічної експертизи, вироб-

47

2. Сучасна наука про довкілля

ляючи тактику й стратегію міжнародної політики, розвитку заповідної справи, освоєння Космосу чи Світового океану, користуються матеріалами досліджень всіх разом взятих екологічних підрозділів.

Звичайно, такий розподіл численних сучасних екологічних напрямів є умовним, але їх класифікація, упорядкування викликані специфікою екологічних досліджень у різних середовищах і допомагають галузевим вченим краще знайти своє місце й правильніше накреслити свої завдання у загальній системі природоохоронних програм і заходів, чіткіше визначити прямі й зворотні зв'язки між усіма природними та антропогенними процесами, які вивчаються, і які мають екологічне значення.