Экология и природопользование

Рис. 37. Зростання населення Землі

поцентризму до філософії природоцентризму (екологічної філософії) найголовнішими завданнями і особливостями людської діяльності мають бути такі:

безумовне здійснення конверсії свідомості й моралі (екоконвер-сії) у глобальному масштабі;

на базі цього контроль за зростанням народонаселення (у першу чергу це стосується країн, що розвиваються);

збереження біорізноманіття; відновлення природних ресурсів там, де це можливо; розширення заповідних територій;

224

Частина 1. НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ

здійснення ресурсозберігаючих програм самоконтролю і самообмеження, починаючи від окремих людей, націй, держав і закінчуючи глобальною людською спільнотою: впровадження нових ресурсозберігаючих технологій та технологій виробництва енергії, різних промислових та продовольчих товарів, які приносять щонайменшу шкоду довкіллю (видають найменшу кількість відходів і забруднень);

Рис. 38. Розрахована модель світу:

1 — невідновлювані ресурси; 2 — виробництво продуктів на душу населення; 3 — чисельність населення: 4 — випуск промислової продукції на душу населення:

5 — забруднення довкілля

1900

1950

2000

2050

розробка й ефективне впровадження нових технологій переробки відходів (особливо синтетичних — поліетиленів, пластмас, поліхлорвінілів, поверхнево-активних речовин та ін.).

Усе це має бути пройняте ідеєю плідної кооперації з довкіллям, гармонізації відносин з ним, що дасть змогу забезпечити стійкий розвиток цивілізації у майбутньому столітті.

Використовувати такі ресурси й таку їх кількість, в кожному конкретному регіоні, яку може цей регіон постійно самостійно відновлювати завдяки природним процесам; система управління стабільністю природних процесів повинна орієнтуватися не на окремий елемент довкілля чи процес, а тільки на всі елементи й процеси, оскільки вони нерозривно зв'язані; економічні фактори не повинні домінувати над екологічними і має бути досягнуто розумного балансу.

5. Міжнародне співробітництво

225

Дуже важливо передбачити довготривалі наслідки та запобігати негативним.

Впровадження нових технологій, реалізацію нових програм треба виконувати поступово, обережно, з врахуванням допущених помилок і можливостей їх виправлення, з використанням світового досвіду.

Нове суспільство повинне надавати перевагу далекоглядним рішенням, які передбачають довготривалу стабільність розвитку.

Увага до здоров'я довкілля має бути такою ж, як увага до особистого здоров'я кожної людини.

Незважаючи на величезні труднощі, які людство муситиме здолати в найближчі 20—ЗО років, спостерігається стабілізуючий процес запобігання екологічній кризі, з'являється надія на майбутні позитивні наслідки і перший позитивний досвід нової екопо-літики.

Прикладом є великий сплеск природоохоронної активності в усьому світі за останні 10 років, залучення до цього матеріалів засобів масової інформації, народження різного гатунку «зелених рухів» і організацій на всіх континентах.

Загальновідомі значні успіхи в діяльності всесвітньовідомої організації Грінпіс щодо заборони випробувань атомної зброї та подальшого розгортання атомної енергетики і закриття ЧАЕС, міжнародної торгівлі токсичними відходами й обнародування даних про збитки, завдані природі мілітаристичною діяльністю, заборони полювання на китів та дельфінів та ін.

Останнім часом активно розгортається процес екологічної освіти населення у всьому світі, прийнято багато важливих міжнародних угод щодо охорони довкілля.

Найважливішим документом є прийняття представниками 179 країн світу на безпрецедентному за важливістю міжнародному^ екологічному форумі у Ріо-де-Жанейро (1992 p.) «Програми Дій Людства у XXI ст.». Ця, без перебільшення, подія епохального значення, закінчилася прийняттям великого пакету історичних документів, у яких висвітлені шляхи міжнародного співробітництва у наступному столітті, спрямованого на гармонійне

15 г> |7Я

226

Частина 1. НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ

досягнення високої якості навколишнього середовища і високого рівня життя населення планети.

Це — дуже важливий проект економічно-соціально-екологічного стійкого розвитку світового співтовариства, що включає в себе такі проблеми, як Концепція біологічного різноманіття, Концепція про зміни клімату, стан і використання лісів, а також Міжнародне законодавство у галузі охорони природи і Організаційні засоби стійкого розвитку локального, регіонального й глобального масштабу (роль науки, нові технології, фінансові питання, роль ділових, промислових кіл та урядів у вирішенні поставлених завдань, роль жінок, профспілок та інших громадських рухів, роль місцевих влад та молоді, сприяння розвитку корінних етносів, шляхи вирішення проблем різних типів відходів, водних ресурсів, опустелювання, народонаселення й урбанізації, структур споживання та ін.).

Починаючи з 1990 p. у багатьох країнах світу (в Україні — в 1991 p.) прийняті нові закони про охорону довколишнього середовища, атмосфери, природних вод, лісів, грунтів, розроблені нові стандарти якості різних елементів довкілля, продуктів споживання, норм забруднень.

Розширюються впровадження й дослідження нових, більш ефективних варіантів маловідходних технологій, оборотного водопостачання, альтернативних, менш шкідливих для довкілля видів енергетики (енергії вітру, сонця, морських хвиль, геотермальної, біоенергії).

Багато тисяч американців перейшли на використання менших, економічніших автомобілів, завдяки чому в містах значно зменшилися забруднення від транспорту. Дедалі частіше як в Північній Америці, так і в Європі зводять будівлі нових конструкцій, передбачаючи менші втрати тепла, використання на дахах, верандах і стінах утилізаторів енергії для обігріву й накопичення тепла. В багатьох країнах Америки, Азії, Європи (США, Канада, Бразилія, Китай, Японія, Німеччина, Нідерланди, Бельгія та ін.) запроваджені і вже дали ефект нові технології. Наприклад, протягом трьох останніх років у Китаї введено в дію близько 10 млн біогазових установок, активно вони застосовуються в Індії і Японії.

Одна з найбільших країн Південної Америки — Бразилія майже цілком перейшла на споживання гідроелектроенергії, енергії від спалювання органічних решток та технічних спиртів, що виробляються з рослинних відходів. Бразилія — перша з країн, яка показала ефективний шлях використання палив з відновлюваних джерел енергії.

227

5. Міжнародне співробітництво

Багато великих хімічних компаній США і Німеччини перейшли на маловідходні й значно чистіші технології, в результаті чого виграло не тільки довкілля, а й ці компанії, заощадивши на штрафах, які раніше сплачували за забруднення мільйони доларів щорічно.

В Нігерії, Китаї, Австралії, Центральній Америці та інших країнах за останні роки завдяки активній діяльності «Зелених» висаджено сотні мільйонів паркових і лісових дерев. В десятки разів чистішими стали води європейських річок Рейну, Одеру, Ельби, в них відновилася риба.

Деякі країни, що розвиваються (Південна й Центральна Америка, Африка), розпочали організацію заходів по контролю за зростанням населення.

У всіх розвинених країнах з метою контролю за забрудненням повітря введено нові жорсткі стандарти якості повітря. В багатьох країнах промисловим компаніям, які переходять на нові, більш безпечні екологічно технології, надають низьковідсоткові займи, спеціальні пільги, всіляку допомогу, кредити й гарантії, звільняють від податків.

В Японії розроблено й впроваджено нові стандарти здоров'я і найжорсткіші у світі вимоги до якості води, обов'язково виплачується (за рахунок об'єктів-забруднювачів) компенсація тим, хто постраждав від забруднень.

У Великобританії діє система повторних екологічних експертиз і аналіз динаміки забруднень будь-якими об'єктами, що дозволяє уникнути помилок, зроблених експертних екологічних висновків.

Екологічна політика Швеції все більше орієнтується на розгортання виключно екологічно чистих виробничо-технологічних процесів і устаткування.

У Франції введено нове соціальне поняття «якість життя», коли замість соціально-економічних показників рівня життя (вони дуже приблизно визначалися обсягами валового національного прибутку на душу населення) введено новий узагальнюючий індекс, що включає і щільність населення на 1 км2, і розташування промислового та аграрного секторів економіки, й забезпеченість природними ресурсами, і стан довкілля.

На межі XXI ст.

228

Частина 1. НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ

Таким чином, новий підхід сучасної екополітики до вирішення проблеми збереження біосфери та стійкого розвитку нашого суспільства, новий погляд на ноосферу базується на принципах двох категорій сучасної й майбутньої людської діяльності: етичних та еколого-економічних (оперативно дійових).

Рис. 39. Етапи суспільного розвитку

В узагальненому вигляді вони найчіткіше представлені відомим американським вченим-екологом Д. Чірасом (1992 p.). Серед етичних принципів він виділив три головні.

1. Людство має обмежені запаси природних ресурсів, які слід розподіляти між усіма живими істотами на Землі («не все — тільки для нас»).

2. Людство є часткою довкілля та суб'єктом, на який поширюються всі закони природи. Ми не маємо права силувати природу та нехтувати її законами, бо це призведе до загибелі цивілізації.

3. Людство не повинно керувати природою, воно має навчитися кооперуватися з її силами для гармонійного співіснування.

Ми додаємо четвертий принцип — людство є не лише часткою біосфери нашої планети, а й Космосу, могутні сили якого також впливають на нашу психіку та діяльність. Тому ці сили, процеси та закони розвитку космічних систем необхідно вивчати й враховувати в організації своїх відносин із довкіллям.

Головними еколого-економічними принципами є:

1. Консервація, збереження ресурсів і енергії, розумне самообмеження в усіх сферах життя та діяльності.

229

5.

2. Рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове використання матеріалів у виробництві.

3. Відновлення ресурсів.

4. Контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зниження, планування нових технологій в енергетиці, промисловості, транспорті, сільському господарстві, сповільнення темпів зростання населення.

Вищенаведені міркування неодноразово підкреслювали останнім часом у своїх виступах та працях всесвітньо відомі вчені-еко-логи, політичні та релігійні діячі сучасності: Д. Медоуз, В. Горшков, М. Моісеєв, Г. Міллер, Д. Чірас, А. Гор, Далай-лама, Папа Римський Іоан-Павло II та ін. Вони наголошували, що основними принципами нашої сучасної і майбутньої діяльності мають стати розумне самообмеження, саморозуміння й самодисципліна; взаєморозуміння, взаємодопомога і взаємоповага; висока моральність і культура, висока екологічна освіта. Як вчив високий гуманіст Махатма Ганді, «ми самі повинні стати тією зміною, яку ми бажаємо бачити у світі». Перебудову нашого мислення, переоцінку цінностей, що встановлювалися віками, потрібно починати з тотальної ґрунтовної екологічної освіти всіх верств населення в усьому світі. Потрібно чітко сформулювати нові правила поведінки людини в довкіллі. Це завдання надзвичайно складне, оскільки передбачає ламання (руйнування) попередніх міфів, уявлень, доктрин і навіть деяких релігійних настанов, що міцно засіли у свідомості людей протягом дуже тривалого часу. Як зазначає засновник Римського клубу Ауреліо Печчеї, у нової людини повинні бути відсутні такі негативні риси характеру, як пожадливість, заздрість, ненависть і жорстокість.

При оцінці взаємовідносин природи й суспільства, вирішенні екологічних проблем у майбутньому безсумнівно велике значення матиме врахування психологічного фактора поведінки широких мас населення, їх реакції на зміни екологічних умов, загострення чи послаблення тих чи інших процесів у довкіллі, можливі соціальні збурення, масові міграції тощо. У регулюванні характеру й рівня психологічної реакції населення на ті чи інші екологічні

230

Частина 1. НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ

процеси провідна роль у наш час, як показує життя, належатиме вчителям, викладачам вузів, журналістам, вченим-публіцистам, служителям церкви, засобам масової інформації, їхні палкі виступи на захист природи завжди отримують потужний народний відгук, формують необхідну для сьогодення мораль. Яскравими прикладами цього можуть служити виступи, публікації в пресі і книжки таких відомих захисників довкілля, тваринного і рослинного світу, як Речел Карсон, Баррі Коммонер, Генрі Торо, Джеральд Дарелл, Олдо Леопольд, Деніс Медоуз, Жак їв Кусто, Джей Адамсон, А. Чехов, К. Паустовський, Л. Леонов, О. Яблоков, М. Моісеєв, В. Распутін, Ч. Айтматов, О. Платонов, О. Гончар, С. Плачинда, В. Поліщук, Віра Ільченко та багато, багато інших.

Одним з важелів при розв'язанні конфліктних ситуацій між людиною і природою сьогодні повинно стати використання патріотичного аспекту екологічної освіти. Знання особливостей рідної природи, виховання любові до Батьківщини, її кращих традицій, використання позитивного досвіду у розвитку науки, культури, засобів господарювання свого етносу разом з досвідом світової цивілізації — завдання першочергового значення. Стратегією нації, як і всього людства, має стати поступова неухильна переорієнтація з антропоцентризму на природоцентризм.