Экология и природопользование

Коли в часи неолітичної революції землероби почали вирощувати перші одомашнені рослини (це було за 7—8 тис. років до н. е.), населення Землі складало всього близько 4 млн чоловік. Сьогодні така кількість людей народжується за 10 днів. Якщо подібні темпи зростання населення збережуться і в майбутньому, то трудівникам сільського господарства світу, щоб нагодувати населення Землі, за перші два десятиліття XXI ст. потрібно буде виробити стільки харчових продуктів, скільки їх було виготовлено за попередні 10 000 років людської історії! Як вже вказувалось в розділі 2.5.4, переспоживання людством продукції біосфери вище критично допустимої межі — 1 % (а вже сьогодні людство споживає близько 10 % цієї продукції) неминуче викличе дезорганізацію й руйнування біосфери. Тому глобальною умовою виживання людства є зниження споживання, а отже, зниження кількості населення приблизно в 10 раз у порівнянні з сучасним рівнем.

Основу сільськогосподарського виробництва становить рослинництво. Серед кількох сотень культурних рослин, що культивуються на різних материках, основну кількість харчової продукції (за масою) дають такі рослини, як рис, пшениця, кукурудза, картопля, овес, ячмінь, цукрова тростина, соя, сорго, маніок, батат.

Інша екологічна небезпека, що чатує на людство,— це збіднення генетичного фонду рослин і тварин. Так, відомо 28 видів пшениці (5 дикоростучі і 23 культурні). Протягом історії з цих видів селекціонерами виведено близько 22 000 сортів пшениці. Звичайно, користуються найбільш врожайними сортами. І як наслідок, величезні площі займають генетичне одноманітні рослини, так

197

4. Екологічна характеристика людської діяльності

звані монокультури. Вони дають змогу за короткий час досягти максимальних врожаїв.

Впровадження монокультур, зведення тропічних лісів, урбанізація, будівництво великих водосховищ, що заливають тисячі гектарів земель, та інші негативні прояви антропогенної діяльності викликають небезпечне збіднення генофонду (або так звану «генетичну ерозію») планети.

Гонитва за максимальними врожаями, порушення правил агротехніки, застосування важких сільськогосподарських машин, неправильна меліорація, перевипаси худоби та ін. ведуть до втрати основного багатства людства — родючих грунтів. Вчені встановили, що для створення ґрунтового шару товщиною 18 см природі потрібно в середньому від 1400 до 7000 років. Людина ж здатна виснажити, знищити шар грунту такої товщини за один-два сезони. Підраховано, що в порівнянні з тими 1500 млн га земель, що використовуються в наш час для вирощування сільськогосподарських культур, майже 2000 млн га земель було втрачено, виведено з сівозміни, перетворено на пустелі за історичний період. Сьогодні, за даними ЮНЕП, щорічно через вітрову й водну ерозію, будівництво міст, доріг, аеродромів, кар'єрів, промислових об'єктів у світі губиться від 5 до 7 млн га родючих земель. Величезної шкоди завдано землям України. За 1980— 1990 pp. Україна втратила 463 тис. га сільськогосподарських УГІДЬ. На 9 % знизився за останні 20 років вміст гумусу в грунті. Від водної ерозії у нас потерпає 29 % ріллі, 10 млн га земель на півдні республіки періодично вражається пиловими бурями.

Загалом же основні екологічні небезпеки, що нависли над сільським господарством, фахівці ООН за основними регіонами світу розподіляють таким чином:

198

Частина 1. НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ

Європа — промислове забруднення земель, знищення лісів;

Північна Америка — широке розповсюдження монокультур;

Південно-Західна Азія — перенаселення, перевипас худоби, загроза генофонду;

Південно-Східна Азія — зведення тропічних лісів, «генетична ерозія»;

Південна Америка — знищення тропічних лісів, зникнення традиційних сортів культурних рослин;

Африка — перенаселення, знищення тропічних лісів, перевипас худоби, опустелювання.

Інша дуже серйозна проблема полягає в перехімізації сучасного сільського господарства. На зміну апробованій віками схемі землекористування земля — зерно — гній — земля прийшла неприродна, виснажуюча грунти схема земля — зерно — мінеральні добрива — зерно — більше мінеральних добрив і т.

Для захисту врожаїв від шкідників сучасне сільське господарство все більше використовує засоби хімічної боротьби — так звані пестициди хлорорганічного, фосфорорганічного й іншого складу.

Навантаження пестицидів при вирощуванні культур на грунти стає нестерпним. Так, при вирощуванні озимої пшениці в грунт інколи вносять до 6—10 кг пестицидів на гектар землі, овочевих культур — 45—50, плодових — 165 кг/га! Але ж на отруєній землі не може вирости неотруєний колос, неотруєний коренеплід!

Величезна кількість речовин, які пропонує сучасна хімія для сільського господарства — мінеральні добрива, пестициди, антибіотики, гормони, стимулятори й інгібітори розвитку, кормові дріжджі й багато інших — врешті-решт потрапляють в організм людини й загрожують не лише нам, а й нашим нащадкам. До того ж комахи й інші шкідники сільського господарства швидко звикають до хімічних засобів боротьби з ними, з'являються різновиди шкідників, на які отрута вже не діє, й потрібно збільшувати її дозу або застосовувати нові, більш отруйні засоби.

199

4. Екологічна характеристика людської діяльності

Близько 500 видів шкідників вже виробили імунітет проти одного чи кількох видів отрутохімікатів, частина — до всіх без винятку. За прогнозами науковців, вже на початку XXI ст. всі основні вороги врожаю (шкідники, бур'яни, збудники захворювань) стануть несприйнятливими до хімічних засобів захисту рослин. То навіщо ж отруювати землю?!

Розуміючи тупиковий шлях подальшого нарощування хімізації і так вже перехімізованого сільськогосподарського виробництва, деякі сільськогосподарські організації, господарства, фермери як на Заході, так і у нас стають на шлях так званого альтернативного сільського господарства.

зміна сучасного землеробства шляхом його «екологізації» й «біологізації», тобто землеробство має бути нешкідливим для природного середовища й забезпечити споживача чистими продуктами харчування;

розвиток землеробства на основі максимальної утилізації всіх відходів, що утворюються в господарстві;

підвищення рентабельності господарства, забезпечення його виживання.

Основна суть альтернативного землеробства полягає в повній або частковій відмові від синтетичних мінеральних добрив, пестицидів, регуляторів росту й кормових добавок. Комплекс агротехнічних засобів базується на строгому дотриманні сівозмін, запровадженні в них бобових культур для збагачення грунту азотом, застосуванні гною, компостів і сидератів, проведенні механічних культивацій й захисту рослин біологічними методами.

В альтернативному землеробстві грунт розглядають майже як живий організм зі складними фізико-хімічними й біологічними процесами. Прихильники альтернативного землеробства вважають, що удобрювати потрібно не рослини, а грунт, і виходять із принципу: «Від здорового грунту — до здорових рослин, тварин і людини».

Прихильники альтернативного землеробства для підживлення рослин використовують лише «натуральні» добрива; крім гною

200

Частина 1. НАУКА ПРО ДОВКІЛЛЯ

й компосту, кісткове борошно, доломіт, вапняк, розмолотий до борошна базальт, глауконітовий пісок, золу водоростей, рибну емульсію тощо. Для боротьби з шкідниками й хворобами застосовуються теж лише природні засоби — тютюновий пил, часник, піретрум, відвари кропиви, полину тощо. Вітається широке застосування біологічних методів боротьби з шкідниками; за рахунок розведення комах — ворогів цих шкідників, бактеріальних і вірусних препаратів проти шкідників тощо.

Незважаючи на нижчий рівень урожайності та вищу трудомісткість альтернативного землеробства, його продукція користується дедалі більшим попитом у населення.

Наш час характеризується небаченими масштабами розвитку транспортних перевезень — як вантажів, так і пасажирів. Значна частина цих перевезень є безпосередньою складовою частиною процесу виробництва — промислового й сільськогосподарського. Надзвичайна мобільність властива й людям. Зростають швидкість і вантажопідйомність автомобілів, літаків, суден. Зростають масштаби транспортних перевезень, а заразом і масштаби екологічної шкоди, якої вони завдають природі. Один з екологічних законів Б. Коммонера '(диві рг)зД1Л СЫ»^ гласить, що за все потрібно платити — за зростаючий об'єм вантажоперевезень, за швидкість і комфорт — великою кількістю пального й матеріалів, забрудненням практично всіх земних сфер. Так, лише-един сучасний реактивний пасажирський літак протягом восьмигодинного польоту з Європи в Америку «з'їдає» від 50 до 75 т кисню, викидаючи в атмосферу десятки тонн вуглекислого газу, окисів азоту й інших шкідливих сполук. Легковий автомобіль «Волга» забирає з повітря кисню в 100 разів, а вантажівка ЗІЛ-130 у 200 разів більше, ніж одна людина. Автомобілі є винуватцями 40 % забруднень атмосфери великих міст, у тому числі й Києва. Підраховано, що якби з'єднати всі вихлопні труби автомобілів, які бігають вулицями Києва, в одну трубу, то утвориться зловісний кратер діаметром 25 м, з якого вивергається 110 тис. т шкідливих газів на рік. Справа погіршується ще й тим, що автомобільні викиди концентруються в приземному шарі повітря — саме в зоні нашого дихання, особливо наших дітей. До того ж наші вітчизняні автомобілі

201

4. Екологічна характеристика людської діяльності

екологічно набагато «бруд ніші» багатьох західних моделей:

вони витрачають більше пального на 100 км, а отже, більше й забруднюють повітря, використовують етильований бензин, їхні двигуни часто бувають погано відрегульованими і дають більше шкідливих викидів тощо.

Мережа автомобільних і залізничних доріг займає великі площі землі, яку можна було б використати більш доцільно — скажімо, для вирощування сільськогосподарських рослин чи лісу. Так, для прокладки навіть найпростішої дороги шириною 4 м на кожні 2,5 км траси потрібно вирубати 1 га лісу! Набагато більшу смугу землі займають сучасні шестирядні швидкісні автотраси. Дорожні насипи часто є причиною підтоплення ґрунтовими водами й заболочування прилеглих ділянок. На дорогах гине велика кількість диких тварин — звірів, які потрапляють під колеса, птахів, що стикаються з машинами.

Значного забруднення водному середовищу завдають крупно-тоннажні вантажні судна, особливо нафтові танкери. Аварії таких танкерів уже викликали не одну екологічну катастрофу — згадаймо катастрофи танкерів «Амоко кадіс» чи «Екссон валдіз». Зростаючі об'єми перекачування нафти, нафтопродуктів, природного газу тощо системою трубопроводного транспорту пов'язані з укрупненням діаметра труб і застосуванням все більших тисків при перекачуванні, що загрожує великомасштабними аваріями (недавній вибух бензопроводу в Челябінській області чи величезна площа земель, забруднена нафтою, котра витекла із порушеного нафтопроводу в республіці Комі на півночі Росії).

Негативно впливають на озоновий шар атмосфери висотні польоти літаків і космічні запуски, польоти військових балістичних ракет. Підраховано, що 100 запусків підряд космічного «човника» Спейс Шаттл (його двигуни дуже негативно впливають на озоновий шар) могли б майже повністю зруйнувати захисний озоновий шар атмосфери Землі.